Göngustaf skáld

Опять со мною посох скальда,
И строки жгут мое нутро.
Обуза? Радость? — Вот не знаю
И вновь держу я слов копье.

Мой мозг горит — котел кипящий,
И ритмы, рифмы в нем ищу
Для мира я пустая чаша
И снова кровью ран пишу.

Слова как яд, слова как ласка
И смыслы их как жало змей
Я вдаль иду дремучей чащей
За тайной истины своей.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте